Выбрать страницу

А ми продовжуємо цикл казок «Як Мурчик відкривав світ або Пригоди Мурчика і його друзів».

І на що мені цей світ?- думав далі Мурчик. День лежить, другий. Набридло, стало сумно. Хочеться з кимось поспілкуватись, побавитись. Так, — вирішив котик, -треба поближче з цією Вороною познайомитись. Вона там живе, напевно багато цікавого знає. Чув начебто бабця завтра в магазин збирається. Люблю я коли вона з магазину приходить — розімріявся котик. Рибка, м’яско, молочко—ум як смачно. Отже, завтра знову на розвідку у двір піду.

І з такими приємними думками Мурчик заснув. Після смачного сніданку котик чергував біля дверей, щоб встигнути прослизнути за двері, як тільки буде зручна нагода. Щойно бабуся вийшла, як Мурчика вже й слід простив. Тепер він не жахався під їзду і швидко пробіг сходами, потім піддів кігтиком кінчик дверей і ОПА! Він на вулиці. Перед ним знову увесь світ. Котик відчув таку неймовірну насолоду, ніби він тільки що ковтнув валер’янки.

Дітки, ви ж знаєте, що валер’янка для кота — це ніби найсмачніший лимонад або найсолодша цукерка. Так от, Мурчику навіть у роті трохи пересохло від тої гамми відчуттів, яка нахлинула на нього. Аж раптом він побачив Чудовисько. Воно бігло прямо на нього з виряченими очима, все волохате і з пронизуючим до кісток криком «Гав-Р-Гав!».

Волохань, Мурчик і воронаНаш кіт опинився на дереві раніше, ніж навіть встиг подумати про це. А те Чудовисько гавкало знизу і люто гарчало. Ще трохи, і сердечко кота зі страху вискочить з грудей. Як жалібно і боязко нявчав наш герой і від страху зажмурив оченята.

Раптом стало тихо і почулось знайоме «кар-кар!». Нюша! -, зрадів Мурчик. Нюшшша! Від радощів він захотів поцілувати Ворону, але не втримався на гіллі, і покотився клубочком вниз.

— Ой як болить лапка, — захникало кошеня.

— Ну от, — подумала Ворона, — почалось.. Добре, не плач. Нічого страшного. Ти повинен бути уважнішим і не таким боягузом. Подумаєш, Волохань захотів познайомитись, а ти так осоромився.

— А хто такий Волохань і чому він такий страшний?—запитав Мурчик.

— О! Це наш завзятий охоронець. Це собака. А вигляд такий, не надто привабливий, має завдяки кудлатій шерсті. Він добрий і трохи занадто говіркий – завжди перший біжить зі всіма знайомитись. Хоча саме в цьому і полягає основна проблема — майже всі наші сусіди реагують так само як ти. Звикнеш. Я вас трохи пізніше обов’язково познайомлю.

Тут до Нюши підлетіла ще одна Ворона і наша Нюша пір’ячко поправила, рівненько стала і радісним голосом промовила:

— Знайомся, це мій чоловік Ворон КУК. Ми сім’я. Щоправда наші пташенята вже виросли і живуть окремо.

— Сім’я? А що таке сім’я? Ну.., — замислилась ворона, — це ті, з ким ти разом живеш і кого любиш понад усе. Як правило, це батьки і діти.

— А хто моя сім я?

— В твоєму випадку це мабуть ти і дідусь з бабусею.

— А що, сім’я є у всіх?

— Так, у всіх. Хоча у кожного вона своя.

— Ага, — подумало кошеня. Значить, у мене є сім’я. Дідусь і бабуся люблять мене, а я їх.

Це був другий урок, який зрозумів котик. Скільки всього цікавого на світі, подумав наш герой. Ні, з лежанням на дивані треба закінчувати. Мені подобається гуляти на вулиці. Тепер я буду робити це щодня, — вирішив Мурчик і, побачивши бабусю побіг з нею додому.