Выбрать страницу

Ох як тут гарно,—замуркав захоплено котик. Няв-няв-няв!!!!
-Ти чого? -Здивувався Волохань. — А! Ти тут вперше. Зрозуміло. Я коли був тут вперше, так набігався, що ледве лапи тримали поки знайшов, де перепочити. Ну ти тут освоюйся, а я он там під кущиком подрімаю. Щось втомився я з тобою. Тільки далеко не біжи, заблукаєш. Добре, Мурко?
-Так-так—запевнив його котик і побіг.
Йому здавалось, що він все добре запам’ятає і вже за годину повернеться до Волоханя.
А навколо було так дивовижно красиво.
-Ой! Що це в мене на носі?—здивувався вусатий. Таке бридке й липке! А ще якісь білі нитки! Рятуйте!—занявкав Мурчик.
-Чого кричиш? Зламав мені стіл та ще й галасує—забубнів хтось біля вуха.
— Хто це? Котик з переляку впав на бік і боляче вдарився. Хто тут?—спитав, потираючи бочок.
-Я павук. Ти що, павуків ніколи не бачив?
-Ні—озвався наш герой. — Не бачив. А ти де?—спитав котик, роззираючись по сторонам.
-Поглянь на верх.
-О який ти кумедний! А що ти робиш?
-Ремонтую стіл, який ти зламав.
-Я? Стіл? Де?—щиро здивувався котик.
-Як де? В тебе на носі.
-На носі?  А.. Це оті білі нитки?
-Так, так. Це моє павутиння. Воно мені допомагає влаштовувати пастки для мух.
-Мух, — повторив, скрививши мордочку  Мурчик. А щось інше не намагався спробувати?
-Намагався.
-І як?
-Не смачно,—пробурчав павук і знову взявся до роботи.

Стрийський_парк_у_Львові_Мурчик
-Так, — подумав вусань, -скільки у світі всього незрозумілого. Це ж треба, їсти мух. Жах…
І раптом здивовано котик подивився навкруги. Тут не було нічого знайомого і як повернутись назад до Волоханя він навіть не уявляв. В животику щось засвербіло, лапки затремтіли, і Мурчик раптово розплакався від страху і несподіванки. Де я?-занявкав. Мама, мама!—покликав.  Я не знаю де я! Волохань!

-Кар-Кар. Ну чого ми нявчимо? Що сталось?—почувся знайомий голос.
-Нюша. Моя Нюша! Який я тобі вдячний, що ти мене знайшла.
-Дурниці. Я тебе не шукала. Ми з Куком і нашими маленькими дітками зараз тут мешкаємо.
-А чому саме тут?
-Ну, в нас тут літній будиночок. Ми виводимо пташенят. В парку літом багато різноманітної їжі. До того ж є де політати. Тому для наших діток тут влітку просто чудово.
-Ух ти, як тобі добре. А в мене є тільки кімната, —розчаровано промуркотів котик. А ти не знаєш, де спить Волохань, бо я трішки загубився.
-Та бачила його. Він тут ціле літо відсипається. Побігли до нього, тобто полетіли. Ну, як кому зручно—каркнула ворона і спурхнула з дерева.
Наш Мурчик побіг наздоганяти Нюшу. Він отримав ще один урок. В незнайомих місцях треба бути дуже уважним і обережним, інакше заблукаєш.

Сподобались казки про Мурчика та його друзів? Підписуйтесь, щоб ваш малюк дізнавався першим про нові захоплюючі пригоди котика!