Выбрать страницу

Песик, побачивши незвичне оточення, злякався і захотів втекти. Він рвучко смикнув за повідок і бабця його не втримала і відпустила. Врятували закриті двері. Заскавучавши від болю, бо дуже сильно вдарився об двері, песик влетів в кімнату, де стригли тварин і постарався сховатись під тумбочку. Бабця кинулась до Волоханя, а він з піджатим хвостом помчав далі по салону і потрапив у кімнату, де клієнти насолоджувались банними процедурами.

Клієнтом сьогодні була дуже гарна кішечка. Почувши гомін, вона виривається  з рук перукаря і вилітає з ванночки. Будучи мокрою, а тому й слизькою, вона на лапках не втримується і летить мячем по салону аж до дверей. Гвалт, крик, падають крісла, речі і кішечка з розгону застрибує на фіранки і врешті повисає на них з гучним нявканням.

А Волохань, розминувшись з кицькою, сам випадково влітає у ванночку і потрапляє точнісінько під струмені води. Молода й недосвідчена перукарка не встигла зреагувати на миттеву підміну клієнта і без особливих перешкод помила нашого героя. Від несподіванки він не випустив і звуку. Просто закляк на місці і прислуховувався до незвичних відчуттів.

Песику сподобалось, адже це було приємно і зовсім не боляче. А тим часом в салоні заспокоювали кішечку з господинею. Обом дали заспокійливе і смачненькі тістечка. Бабця вибачалась. Вона прийняла сердечні ліки і запевнила, що то її останній похід кудись з Волоханем.

The-Clawfoot-Tub-2А песику настільки сподобалось митись, що він більше і не намагався чинити опору, лежав спокійно, поки його стригли. Хоча митись було набагато приємніше, наш герой лежав тихо, бо бути пораненим йому зовсім не хотілось.

Коли бабці видали митого, стриженого, пахучого Волоханя, вона ахнула. Це був красень в розквіті собачих літ.

— Отакої, — тільки й вимовила хазяйка. — Це точно мій пес? Цікаво, двір визнає новий вигляд свого охоронця? — подумала бабця. І, заплативши чималі гроші за нову зачіску, вони пішли додому. Йти назад було набагато приємніше, — всі посміхались Волоханю і він з гордим виглядом йшов поряд. Так вони й прийшли у двір.

Підбіг Мурчик до бабці, няв-няв, а песика, немов не помічає. Вигляд інший, запах інший, не Волохань. Шукає свого товариша. Нявкає.

— Котику, ти товариша не впізнаєш? — питає бабця здивовано. А й справді, — подивилась на собачку,  — ти вже не Волохань, треба тебе інакше назвати. Ну, діти щось вигадають, — вирішила і пішла до під’їзду. А Волохань хвіст підняв і гордо походжає перед котиком. Мурчик дивиться на незнайому собаку і нічого не розуміє. Чого це він тут красується, —думає. І взагалі хто це і що він тут робить?

Врешті решт Волоханю набридло ходити перед Мурчиком і він звернувся до друга: «Ну що? Як я? Подобаюсь?»

А Мурчик, ледь почувши знайомий голос почав шукати товариша, захвилювався, і люто поглянувши на невідому, як йому здавалось, собаку кинувся на нього.

-Куди ти подів мого приятеля, чому ти говориш його голосом? — І остовпів. Пес сміявся і розмовляв як Волохань.

— Так це ти? Волохань, та ти красунчик!—захоплено занявчав котик. — Ти просто розкішний. Ну ніби модель.

-О!!! — закаркала Нюша. — Ти дивись яким став наш охоронець. Тепер тебе не соромно представити нашим знайомим з парку. Ти крутий! Ура! — І Нюша полетіла хвалитись подругам по літньому будиночку.

Бачите, дітки, що значить бути чистим і охайним.  Ось яким був ще один урок для нашого котика.

А в цей час дідусь з бабцею збирались до дітей на дачу. Вони бігали по квартирі, пакували сумки, збирали подарунки, вкотре перечитуючи список, щоб нічого не забути і врешті решт лягли відпочити.

Ну нарешті, — зрадів котик. Йому прийшлось сидіти під ліжком і чекати, доки збори не закінчаться, бо одного разу потрапив під ноги дідусеві і непомітно для себе полетів у куток, точнісінько у сумку. Бабуся його не помітила і миттєво закинула зверху купу одягу. Вибираючись з пастки, зачепив спідницю і проїхав на ній по підлозі без жодних перешкод.

Звісно, господарка не оцінила такої забави, зловила вусаня й одразу ж жбурнула деінде. Після цього він втік під ліжко і сидів там, поки господарі не позасинали. А почувши мирне сопіння з кімнати, тихенько прокрався поїсти. хоча не дуже й хотілося. Адже завтра мало відбутись щось нове в його житті, це було цікаво й моторошно одночасно. Що означають слова: «Їдемо на дачу?» — думав котик. Вночі Мурчику снився дивний сон, ніби він літає як Нюша, а поряд з ним інші котики і собачки. Живуть вони на деревах і люблять ласувати павуками. Бррр!

Сподобалась казка? Поділіться з друзями!