Выбрать страницу

Любі читачі, представляю вашій увазі сценарій новорічної вистави для дітей, який я написала нещодавно. Читайте, користуйтеся, буду дуже рада, якщо вона вам сподобається і ви її покажете своїм діткам.

Сцена 1

Тік-так…Тік-так…Тікає годинник. На годиннику видно, що до Нового року залишилось 2 години.

Прибігає зайчик. Обнюхує все навколо і полегшено зітхаючи звертається до глядачів:

  • Ви не бачили тут страшного звіра з такими зубищами? А з такими очищами? (Показує) Ні? Ох не дає мені покою цей нахабний вовчисько!

Тут чується хруст гілок і з’являється вовчик з хитрою посмішкою.

  • Ой ні! Знову ти!
  • Скажи, хіба я не правий, що ти за мною дуже сумуєш?, — промовив хижак, підкрадаючись ближче до зайчика.
  • Вовчику, облиш мене! Я ці твої фокуси знаю!
  • Е ні, я тобі дещо хотів сказати (хіхікає), підійди, ближче, будь ласка!
  • Хм! І про що ж?, — намагаючись приховати зацікавленість, вигукнув зайчик.

Тут раптом прилітає снігур.

  • Тривога! Тривога! Наш синоптик повідомив, що незабаром буде справжня завірюха! Своїм потужним морозним подихом вона буде все нищити на своєму шляху! І кущі, і дерева, і хатинки, і харчі! Рятуйтесь всі, хто може!

Вовчик з зайчиком вмить забули про усі свої негаразди і, піддавшись паніці, почали хаотично бігати туди-сюди, поки не зіткнулись лобами.

  • Що ж нам робити? Як же наше Свято врятувати?, — чухаючи лоба, простогнав Вовчисько.
  • Я знаю! Нам треба звернутись за порадою до тітоньки Сови. Вона завжди все знає, щоби не сталося.
  • Та в неї, що не слово, то якась філософія… Хіба можна зрозуміти ту тарабарщину, що вона говорить?

Але Снігур із Побігайчиком, не слухаючи Вовка, полетіли стрімголов в напрямку житла тітоньки Сови.

Сцена 2

Сидить мудра Сова, друкує на комп’ютері. Раптом почувся шалений стукіт у двері. Не дочекавшись відповіді, з глухим звуком ламається замок і вриваються наші герої.

  • Тітонько, горе сталося! Страшне горе, — захекавшись, промовив Снігур.
  • Заспокойтеся, діти. Давайте поп’ємо чаю і ви поясните мені, що сталося. І вона неквапливо попрямувала до кухні поставити чайник.
  • Та немає часу! Як ви не розумієте, тітонько! До нового року залишилось вже менше двох годин, а сюди скоро прийде Люта Завірюха і зіпсує нам усе свято!
  • Як? Це правда? – спитала Сова, зиркнувши в сторону переляканих Побігайчика і Вовчиська.

Побігайчик і Вовчисько одночасно і дуже виразно закивали головою.

  • Тоді в нас лише один вихід – зупинити Завірюху. І якомога скоріше, — сказала Тітонька Сова після секундних роздумів.
  • Але як?
  • В цьому нам допоможе лише Синоптик. Це ж тільки він вміє спілкуватись із небесами, а тільки вони можуть вгамувати злодійку Завірюху. Адже, як відомо, погода – це стан нижнього шару атмосфери в даний час і в даному місці.

Тут Вовк прийняв відверто нудьгуючий вигляд і прошепотів до дітей: «Знову вона за своє». А тим часом пані Сова продовжувала свою розповідь.

  • Поняття «погода» містить 6 показників її стану: температуру і вологість повітря, хмарність, опади, атмосферний тиск і вітер.

Ось так, спілкуючись, вони виходять з дому тітоньки.

Сцена 3

Темно-сині декорації і звук завиваючого вітру. Радісно сміючись, попід руку із наполоханим Вітром з’являється злодійка Люта Завірюха.

  • Нарешті! Нарешті я дочекалась! — потираючи долоні, вигукнула Завірюха. Ось тепер я погуляю і влаштую справжні дикі танці. Я буду голосно тупати. Ось так! (показує) Я буду сильно-сильно дмухати! Ось так! (показує) Я буду швидко бігати… Ба! Де там? Літати! (демонструє усі свої здібності).
  • А можна мені у відпустку? – зазираючи під свої нігті, промиготів Вітер.
  • Га? Це мені почулось? Чи мені покликати Блискавку?
  • Ее… Я нічого не казав, то я пчихнув взагалі. І Вітер почав завзято пчихати.
  • Досить! Ти мені потрібен! Ми разом влаштуємо цей Бал! Тепер Новий рік більше ніколи не настане! Тепер на Землі пануватиме тільки я і зима. Ааа ну і ти, звісно! – весело регочучи говорила Завірюха.

І, беручи за руки Вітер, вона починає з ним кружляти під мелодію, яка нагадує завиваючий вітер. Вітер із засмученим видом і похиленою головою кружляє разом із нею.

Сцена 4

Глухий ліс. Сидить на пні і зітхає Синоптик. Вихором влітають Побігайчик, Вовчисько, Снігур, а потім повільно підлітаючи, з’являється і Тітонька сова.

  • Ох не кажіть мені нічого! Я знаю, це я винний! І як я міг допустити таке?!
  • Тихо, Синоптику, не панікуй! У нас іще є час все владнати. (на Годиннику видно, що залишилась одна година до настання Нового року).
  • Але як? Завірюха захопила Вітер у полон! А з ним вона неймовірно могутня! – бідкається Синоптик, малюючи незрозумілі візерунки ногою.
  • Синоптику, хіба є хтось могутніший за тебе? Хіба вміє хтось, окрім тебе передбачати погоду? Хіба знає хтось більше за тебе про будь-які природні явища?

З кожним словом тітоньки Сови Синоптик все вище піднімає голову і поволі посмішка з’являється на його обличчі.

  • Коли прокинеться вулкан також знаєш тільки ти! – прийшов на допомогу Сові Побігайчик.
  • А яка шкала землетрусу? Тут всі, окрім Синоптика, гнівно глянули на Вовка. – А! Ви праві, це невдалий приклад.
  • І веселки на небі з’являються завдяки тобі, і ранкова роса… — приєднався Снігур.

Після цих слів Синоптик плескає себе по лобі із словами: «Точно!»

  • Я тепер знаю як повернути Вітер! Треба поквапитись, бо скоро вже прибудуть Дід Мороз із Снігуронькою.

Сцена 5

Завірюхи біжить, міцно стискаючи Вітер по лісним стежкам.

  • Так-так-так! Звідки ж мені почати морозним подихом все нищити?! Ніяк не можу вирішити…

Побігла в одну сторону, крутнувшись на місці, побігла в другу. Аж раптом починає лунати пісня.

Чую, вітер стихає і сніг не періщить без тями.
Новий рік на порозі і останні хвилини збігають.
Притискається ніч до віконної сивої рами.
Засинає негода, ну а і звірі вже часу не гаять.

Заколисано світ під мелодії зимової казки.
Це магічне свято полюбляють усі.
І в далекі краї вже летить Завірюха
Крізь замерзлі дерева й застиглі струмки.

Почувши пісню, Завірюха розгубилась і на мить відпустила руку Вітру. А він тільки цього і чекав. Та тільки він зібрався притаїтись за деревом як побачив співаючого Снігура, а за ним Синоптика з тітонькою Совою і Вовчика із Побігайчиком.

Вітер закружляв поміж ними, а тоді захопив Завірюху в свої міцні обійми і полетів з нею далеко-далеко.

Тік-так… Годинник показує, що до Нового року залишилось лише 5 хвилин.

  • А де ж забарились Дід Мороз із Снігуронькою?

Не встиг Зайчик це промовити як почулись важкі кроки Діда Мороза та радісний голос Снігуроньки.(можна, за звичним сценарієм, попросити дітей їх покликати).

  • Новий рік вже наступає, а в нас ялинка іще не палає, — Снігуронька затурбувалась.
  • Хіба не я повинен її запалити?
  • Ти, дідусю, ти!
  • Раз, два, три! Ялинко гори!

Ялинка запалилась і в цю ж саму мить годинник б’є 12 ударів. Новий рік настав!

З Новим роком!

 Сподобався сценарій? Поділись із друзями!